Заповідник

Місто Жовква – місто-пам’ятка, єдиний добре збережений в Україні зразок приватного ренесансного “ідеального” міста-фортеці.

Як і більшість історичних міст Галичини, має дуже багату і цікаву історію, пов’язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб кількох народів – українців, поляків, євреїв, росіян, вірмен. Центральна частина міста оголошена Державним історико-архітектурним заповідником.

Перша згадка про давньоруське поселення під назвою Винники, датується 1368 роком. Винники у 1588 році стали власністю місцевого магната Станіслава Жолкевського (1547-1620), в майбутньому гетьмана коронного і канцлера Речі Посполитої.

У 1594 році Жолкевський розпочав закладення на південних околицях Винник на зручному вигині ріки Свиня так званого «міста в мурах». Для здійснення будівничого задуму були запрошені найвидатніші зодчі Європи, відомі своїми львівськими та краківськими шедеврами: Павло, званий Щасливим (Паоло де Дукате Клеменсі), Павло, званий Римлянином (Паоло Домінічі), а пізніше також Амброзій, званий Прихильним (Амброзіо Натклаус Ваберне). Для розпланування міста-фортеці з замком була застосована ренесансна концепція «ідеального міста» за нерегулярною пропорційною схемою італійського теоретика й архітектора XVI століття П'єтро Катанео (розробка 1550-х років). Взірцем для власника та будівничих послужило розташоване недалеко місто Замость, яке споруджувалось дядьком та наставником Жолкевського гетьманом Яном Замойським.  

«Ідеальне місто» передбачало спочатку заплановану, а потім реалізовану структуру міського поселення, де поєднувались потреби всіх верств населення – від багатих людей до простих міщан, передбачалась  також ідеальна суспільна організація, «де кожен мав добре виконувати те, що йому належало», де функції міста – громадська, житлова, комунікаційна, господарська, оборонна та інші, були враховані і поєднані в один організм. Для східноєвропейських міст тодішньої  Речі Посполитої важливо було врахування етнічно-релігійного різноманіття суспільства. При розплануванні міста одночасно закладалася цехова схема розселення. Ідеальні міста споруджувались під одним керівництвом у строгій відповідності із задумом і управлялись одним центром. Тому вони часто були приватні, бо хтось повинен був взяти на себе цю ведучу роль. В Жовкві це був Станіслав Жолкевський, проте в часи його відсутності часто функції управління містом брала на себе його дружина Регіна з Гербуртів.

В 1603 році місто отримало королівський привілей Зигмунта III Вази на будівництво нового міста (Магдебурзьке право) та право назвати його Жовквою (від прізвища власника). Було дозволено проводити чотири великих ярмарки щорічно і дві торговиці щотижня, городяни отримували певні свободи і право самостійного управління містом під протекторатом його власника.