Tour audio Національний заповідник «Софія Київська»

В історичному центрі древнього Києва вже тисячу років височіє грандіозний собор Святої Софії Премудрості Божої. Це найдревніший християнський храм, що повністю зберігся на східнослов’янських теренах. Навколо собору сформувався архітектурний ансамбль Софійського монастиря XVII-XVIII ст..

Історія Софійського монастирського ансамблю починається в 30-ті роки XVII ст., коли для заснованого митрополитом Петром Могилою монастиря на подвір’ї собору було споруджено комплекс дерев’яних будинків. Після пожежі 1697 року, яка знищила дерев’яні споруди, на території Софійського монастиря розгорнулося кам’яне будівництво: в 1699 – 1707 роках будується Дзвіниця, ззовні перебудовується Софійський собор; у 1722-1730 роках будуються Трапезна, Хлібня, перший поверх митрополичого будинку; в 1740-х роках зводиться мур і брама Заборовського; потім – Братський корпус і Південна в’їзна вежа; а в 1763-1767 роках – двоповерховий корпус келій, пізніше названий Бурсою.

Зведені споруди – типові зразки українського бароко. Для архітектури українського бароко характерні пишність, вишуканість, динамічність форм. Тут ми бачимо високі фронтони м’яких хвилеподібних обрисів, грушоподібні куполи, дахи «з залом», ліпний декор на фасадах.

Стародавній собор теж отримує характерні для українського бароко зовнішні форми: фасади прикрашуються різноманітною лиштвою у вигляді балясинок, нанизаних як намисто, і фронтонами із загостреннями у вигляді кіля, а куполам (шістьом новим і старому центральному) надано барокової грушоподібної форми.

Цілісний архітектурний ансамбль Софійського монастиря є яскравим взірцем художніх вподобань того часу.