Audioguía Середньовіччя (V – XV ст.)

З падінням Римської імперії була втрачена побутова культура. Характерною особливістю Раннього Середньовіччя у Європі були переселення народів і війни. Варвари почали селитися на землях Римської імперії. Вони руйнували все, що створила антична цивілізація.  

Все ж європейська культура в наступних сторіччях продовжує формуватися та розвиватися. У ХІV ст. розпочався період прогресу науки та мистецтва, з'являються перші університети. Розвитку також сприяє знайомство з культурою Візантії під час хрестових походів, переселення візантійських вчених на Захід Європи. Згодом розвивається і книгодрукування.

На основі художніх традицій Стародавнього Риму та попередніх варварських племен в Середні віки формуються романський, а згодом готичний стилі. Поряд з архітектурою і літературою розвиваються театр, музика, скульптура, живопис. Будуються храми, які й досі вражають нашу уяву. Але люди тих часів задихалися в смороді, а у великих містах панувала повна антисанітарія. Що ж стало цьому причиною?

Багато дослідників стверджують, що причина цьому – становлення християнської церкви, зокрема католицької. В умовах загального занепаду культури саме церква впродовж багатьох століть була сталим соціальним, а згодом і політичним інститутом. Вона пропонувала людям, здебільшого неграмотним, систему знань про світ, про сили та закони, що діють у ньому. За постулатами церкви, надмірна увага до свого тіла вважалася гріховною. Тому люди практично не милися. Кращою ситуація була в невеликих поселеннях біля водоймищ. Але великі європейські міста, обнесені міськими мурами, з населенням, яке постійно зростало, а каналізаційні системи, створені римлянами, поступово зникали, задихалися в неймовірному смороді. Із Сени, наприклад, брали питну воду й водночас скидали в неї відходи.

Кілька разів різними французькими королями видавалися укази, що забороняли парижанам викидати вміст нічних горщиків і сміття на вулицю, водночас ні міська влада, ні королівська не бере на себе зобов'язань фінансувати вивезення сміття, очищення вигрібних ям і канав. Зрештою, указом короля Карла V дозволялося виливати вміст нічних горщиків, тричі прокричавши перед цим: “Gardez l’eau!” (з франц. «Бережіться! Вода!»). Хоча в горщиках була далеко не вода.

Вузькі, з будинками в кілька поверхів, забруднені сміттям, відходами та фекаліями, які городяни викидали зі своїх будинків, з тельбухами та кров'ю після обробки риби та тушей – ось так виглядали вулиці середньовічного Парижу. Саме тому виникла мода на великі крислаті капелюхи і взуття на високих підборах або платформах. Найбільш розповсюдженим предметом для городян були нічні горщики. Нечистоти  з горщиків виливали з вікна на вулицю.

Недивно, що такі умови життя спричинили епідемії, які забирали тисячі життів.

В XIV ст. до Європи прийшла бубонна чума. Це була пандемія, яку європейці назвали Чорна смерть. Тоді ж Папа Римський запровадив категорію чумних лікарів. Статус чумного лікаря був вищий за статус звичайного медика. Місто платило йому в кілька разів більше. Костюм чумного лікаря виготовлявся з вощеної тканини або вощеної шкіри. Обов’язковий елемент костюму – маска з дзьобом. До дзьобу закладалися лавр, ладан, розмарин, щоб лікар міг дихати в чумному смороді. Маска чумного лікаря увійшла до побуту й стала частиною європейської культури. Венеціанська маска з дзьобом походить від цього елементу.