Tour audio Лірництво

Чимало українських інтелігентів, митців дуже любили слухати кобзарів. Серед них і Микола Васильович Гоголь, зверніть увагу на картину «Гоголь на Україні», художник. Анатолій. Шкурко. Великий поціновувач та знавець української традиційної культури Микола Васильович, у своїй повісті «Страшная месть», пише: «В городе Глухове собрался народ около старца бандуриста и уже час слушал как слепец играл на бандуре. Еще таких чудных песен и так хорошо не пел ни один бандурист. Сперва повел он про прежнюю гетьманщину, за Сагайдачного и Хмельницкого…»

Колісна ліра – ще один інструмент на якому грали сліпі традиційні музиканти. Традиція лірникування була поширена на Волині та Правобережній Україні. Хто мав менші музичні здібності, той міг навчитись грати на лірі. Спосіб гри був більш простий Хоча лірники мали більші заробітки ніж бандуристи, тому що ліра перекрикувала бандуру і їм більше подавали.

Прошу звернути увагу на бандуру оздоблену орнітоморфним різьбленням на «баранчику», такі оздоблення не характерні для кобзарських музичних інструментів. Цей музичний інструмент, як і інструмент майстра Олекси Коваля хроматичний, і на цих інструментах грали бандуристи, а не традиційні кобзарі.

Особливу увагу заслуговує бандура майстра Олександра Корнієвського За своє життя цей бандурист, конструктор і майстер музичних інструментів, виготовив близько 1000 музичних інструментів. Серед них 180 бандур оздоблених орнаментами із перламутру. Жодний інструмент не повторювався, лише № 154, який так сподобався М. Рильському, що майстер взявся за виготовлення іще однієї такої ж бандури. Цей процес зайняв близько двох років, і Максим Тадейович за цей час уже відійшов у інший світ. Інструмент лишився у автора.

В музеї ми демонструємо № 116, про це свідчить клеймо всередині бандури. Інструмент викупив та відреставрував за свої кошти художник Володимир Кальненко, а потім передав будівничому переяславських музеїв – М. І. Сікорському, для Музею кобзарства.