Audio tour Кобзарські мандри

Кобзарі вели скромний мандрівний спосіб життя: звичайний селянський одяг, торба-шанька, костурець та посуд для мандрів. (зверніть увагу на речі) . Хоча в переважної частини кобзарів були сім’ї будинки, а для допомоги по господарству вони могли наймати помічників. Їхні мандри носили сезонний характер, а в зимову пору року кобзарі займалися додатковими промислами.

Кобзарі грали, як на старосвітських бандурах так і на кобзах. Цей інструмент відрізнявся від діатонічної бандури будовою та способом гри. Перед вами реконструкція вересаєвської кобзи, майстер Микола Будник. Названа вона за ім’ям Остапа Вересая – одного із видатних кобзарів ХІХ століття.

Остапа Микитовича Вересая – називали Гомером у селянській свиті (звернути увагу на вазу із зображенням Остапа Вересая). Народився він Вересай в 1803 році в сім’ї селянина кріпака на Полтавщині. На четвертому році життя він осліп. 15-и річним юнаком його віддали в науку до старого кобзаря Семена Кошового. Остап мав виключну музичну пам’ять і швидко запам’ятовував думи та народні пісні. Вчився він і в інших кобзарів крім Семена Кошового. Понад 70 років Остап Вересай мандрував від села до села співав думи та пісні, були в його репертуарі й гумористичні, жартівливі пісні. Виконував він і гостросоціальні пісні як от: «Про правду й неправду».

Цю пісню виконував славетний кобзар і в залі благородного зібрання в м. Петербурзі, в 1875 році. Туди він приїхав на кошти, зібрані представниками української інтелігенції. Виступи Вересая стали значною подією в мистецькому житті Петербурга. Слухали кобзаря славнозвісні композитори: Чайковський Римський-Корсаков, Лисенко і схвально відгукувались про нього. Він був запрошений в Петербург і співав перед царською сім’єю. Коли знаменитий кобзар повернувся в Україну то продовжував виступати в різних містах селах і в Києві. Тогочасні газети писали про нього, як про чародія, який що схоче, те і зробить: «Звелить плакати – ридатимеш без упину, звелить сміятися реготатимеш нестримно до болю в животі».