Введение Краків - центр

Стародавній Краків виник біля підніжжя Вавельського пагорба в IX столітті, на місці поселення племені віслян. Перша згадка про це місто належить арабському купцеві Ібрагіму ібн Якубу, який відвідав тутешні місця в 965 році.
Якуб захоплювався «Кароке» як великим торговим центром, чиї зв’язки простягаються аж до «русів і Константинополя». Бурхливий розвиток Кракова почався близько 1000 року, коли перший коронований правитель Польщі Болеслав I Хоробрий побудував на пагорбі Вавель королівську резиденцію, спорудив поруч з нею кафедральний собор і заснував краківське єпископство.
В 1252 році Краків отримав магдебурзьке право (тобто право на самоврядування), мав власний магістрат і суд. У 1275 році, відповідно до указу князя Болеслава V Сором’язливого, Краків придбав регулярне планування з Ринковою площею в центрі і геометричною сіткою вулиць.

Найвищого розквіту Краків досяг у XIV — XVI століттях, коли він офіційно був столицею Польської держави і місцем коронації монархів. «Золотий вік» міста закінчився в 1569 році, після того як Польща і Литва підписали Люблінську унію про об’єднання земель. Краків опинився на околиці нової держави, яка тепер називалася Річчю Посполитою.

Пожежа у Вавельському замку послужила поштовхом до переносу столиці, і в 1596 році король Сигізмунд III разом з магнатами переїхав до Варшави, яка якраз і перебувала в центрі нової держави. Хоча Краків втратив статус столичного міста, він залишався «королівським», тому що аж до XVIII століття у Вавельському соборі вінчалися на царство польські королі.