Введение Садиби

У музеї просто неба представлені зразки української садиби, які характерні для сільської місцевості Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тут чітко простежуються традиції забудови й ландшафтного дизайну відносно майнового розшарування сільського населення цього періоду.

Після селянської реформи 1861 року відбулися зміни на селі. Cеляни звільнилися від кріпацької залежності й поділялися на дві групи. Перша – це селяни-власники, повністю незалежні від поміщика. Більша частина з яких були нащадками реєстрових козаків. За рахунок того, що їм не потрібно було сплачувати викупних платежів, козацькі господарства швидко почали розвиватися. Друга ж – селяни, які уклали договір на користування поміщицькою землею строком на три роки з виплатою повинностей. Вони або викупляли з часом ці землі, або продовжували строк договору.

У зв’язку з реформою усі селяни тепер мали право вступати в шлюб без дозволу поміщика, самостійно вирішувати свої сімейні й господарські справи та займатися вільною торгівлею й засновувати промисли. Проте, варто зауважити, що внаслідок реформи українські селяни втратили понад 15% загальної площі земель, які раніше були в їх користуванні. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менші 5 десятин, тобто нижче норми середнього прожиткового мінімуму.

У скансені відтворені садиби як заможних селян, середняків і найбіднішої частини населення села, так і мисливський будинок найбільшого землевласника на Переяславщині.